Доведено, що вінборон не впливає на нормальний офтальмотонус, однак сприяє зниженню внутрішньоочного тиску за тимчасової експериментальної офтальмогіпертензії. Встановлено, що у наркотизованих собак вінборон, на відміну від еуфіліну, покращує гемодинаміку ока за умов його експериментальної ішемії: підвищуються швидкості кровотоку у бік їх нормалізації, знижується периферичний опір крові, збільшується перфузія та покращується мікроциркуляція без ознак виникнення "ефекту обкрадання". Визначено, що вінборон ослаблює розвиток периваскулярного та міжклітинного набряку, зменшує пошкоджувальний вплив ішемії на клітинні структури сітківки та зоровий нерв. Проаналізовано, що лікування вінбороном експериментальної тотальної ішемії-реперфузії ока у щурів забезпечує захист від впливу ішемії та реперфузії усіх досліджуваних структур сітківки. Зазначено, що профілактичне застосування вінборону за умов тотальної одночасової ішемії ока проявляється антиапоптозною й антинекротичною дією.

Установлено, что 14-дневное введение крысам в желудок целекоксиба (18 и 36 мг/кг) не вызывало увеличения показателя повреждений ядерной ДНК клеток миокарда, не влияло на ее внутриклеточный синтез, не сопровождалось статистически значимыми изменениями количества полиплоидных ядер в клетках миокарда. На фоне комбинации целекоксиба с кверцетином отмечено отсутствие фрагментации ядерной ДНК, значимое (относительно самого целекоксиба) увеличение внутриядерного синтеза ДНК и количества полиплоидных ядер в клетках миокарда. Комбинация нестероидного антифлогистика с винбороном вызывала статистически значимое увеличение числа клеток с фрагментированной ядерной ДНК и количества клеток с внутриядерным синтезом ДНК.

Опыты выполнены на крысах с моделью острого нарушения мозгового кровообращения (20 мин билатеральная окклюзия внутренних сонных артерий с последующей реперфузией) на фоне сформировавшегося аллоксанового сахарного диабета. Установлено, что курсовое введения оригинального противодиабетического средства диакамфа гидрохлорида в дозе 10 мг/кг внутрибрюшинно в лечебном режиме (через 1 ч после инсульта и далее каждые 8 ч в течение 72 ч) подобно мексидолу (100 мг/кг) уменьшает фрагментацию ДНК ядер нейронов в лобных долях головного мозга (антиапоптотический эффект). Положительное модулирующее действие диакамфа гидрохлорида на процессы нейроапоптоза в условиях острой церебральной ишемии может лежать в основе его церебропротекторного эффекта.

На двух моделях острого ишемического нарушения мозгового кровообращения (40-мин билатеральная окклюзия внутренних сонных артерий с последующей реперфузией у крыс и односторонняя необратимая окклюзия внутренней сонной артерии у котов) установлено, что лечебное введение производного (3-R-2-оксо-2H-[1,2,4]триазино[2,3-с]хиназолин-6-ил) карбоновых кислот, соединения DSK-38 (10 мг/кг в/б и в/в), подобно цитиколину (250 мг/кг в/б) и винпоцетину (5 мг/кг в/в) уменьшает фрагментацию ДНК ядер нейронов (нейроапоптоз) головного мозга и снижает степень выраженности нейродегенеративных изменений в этих условиях. Наличие у исследуемого соединения положительного модулирующего эффекта на процессы нейродеструкции при острой церебральной ишемии может лежать в основе его церебропротекторного действия.

На модели острого нарушения мозгового кровообращения у крыс (20-минутная билатеральная окклюзия внутренних сонных артерий с последующей реперфузией) установлено, что лечение 0,9 % раствором NaCl, волювеном или HAES-LX-5 % по 2,5 мл/кг 2 раза в день (5 мл/кг в сутки) через 30 мин после ишемии-реперфузии и дальше ежесуточно через каждые 12 ч уменьшает количество апоптотического повреждения клеток соматосенсорной коры головного мозга. По способности тормозить процессы нейроапоптоза вследствие ишемично-реперфузионного повреждения головного мозга терапия волювеном или HAES-LX-5 % была эффективнее инфузии 0,9 % раствора NaCl. По величине антиапоптотического эффекта в условиях ишемии-реперфузии головного мозга лечение раствором HAES-LX-5 % было достоверно более эффективным, чем волювеном.

У разі опікової хвороби легені є органом-мішенню, в яких відбувається зменшення активності синтетичних процесів і порушення їх функціонування. Тому для зменшення ушкодження легень на тлі опікової хвороби необхідна розробка нових схем терапії, які б справляли захисну дію на клітини легеневої тканини (ЛТ). Мета дослідження - вивчити фрагментацію ДНК клітин легень (RK) щурів через 1, 3 та 7 діб після термічного ураження шкіри II - III ступеня площею 21 - 23 % поверхні тіла на фоні корекції 0,9 % розчином NaCl, протеїном з сорбітолом або 5 % розчином HAES-LX. Уміст ДНК в ядрах КЛ щурів визначали за методом проточної цитометрії. Для збудження флуоресценції DAPI застосовували УФ-випромінювання. З кожного зразка нуклеарної суспензії аналізу підлягало 20 тис подій. Встановлено, що внутрішньовенне введення препаратів лактопротеїну з сорбітолом або 5 % розчину HAES-LX у дозі 10 мл/кг, як і 0,9 % розчину NaCl упродовж 7-ми діб не впливає на фрагментацію ДНК КЛ здорових щурів. Виявлено, що опікове ушкодження шкіри II - III ступеня площею 21 - 23 % поверхні тіла в щурів супроводжується індукцією процесів апоптозу КЛ, яке спостерігалося в усі терміни проведеногоо дослідження - через 1, 3 та 7 діб після опіку застосування препаратів лактопротеїну з ербісолом або 5 % розчину HAES-LX у дозі 10 мл/кг маси тіла призводить до вираженого апоптичного ушкодження КЛ, індукованого термічним опіком шкіри II - III ступеня в щурів. Результати проведеного дослідження свідчасть про виражену антиапоптичну дію як лактопротеїну з сорбітолом, так і 5 % розчину HAES-LX на клітини ЛТ в гострому періоді опікової травми щурів шкіри в щурів, що створює передумови для швидшого відновлення функціонального стану легень.

На основі результатів проведених досліджень наведено деякі патобіохімічні механізми, які інтегруються в розвиток експериментального постреперфузійного ішемічно-гіпоксичного ураження зорового аналізатора за перехідної 60-хвилинної ішемії-реперфузії ока у щурів. Проаналізовано місце та роль енергодефіциту, оксидативного стресу та порушень обміну монооксиду азоту у формуванні пошкоджень сітківки. Проведено оцінку наявності та ступеня виразності коригувального впливу мексидолу на вказані метаболічні процеси за умов даної патології. Встановлено, що аноксія ока, упродовж години з подальшою реперфузією, супроводжується типовими внутрішньоклітинними патофізіологічними змінами, що вказує на репрезентативність даної моделі для фармакологічної оцінки біологічноактивних речовин із ретинопротекторною активністю. Мексидол, завдяки своєму модулювальному впливу на метаболізм, може використовуватись як референсний препарат.

Терапія кролів із модельною контузією ока, викликаною дією потоку вуглекислого газу під тиском, розчином мелатоніну дозою 10 мг/кг довенно, викликає позитивний коригувальний вплив на енергетичний метаболізм, обмін монооксиду азоту, явище глутаматної ексайтотоксичності та нівелює прояви оксидативного стресу за рахунок збереження активності ферментативної ланки антиоксидантної системи. За досліджуваними показниками (маркерами) метаболічних процесів мелатонін вірогідно перевершував ефективність корвітину або цитиколіну. До провідних складових внутрішньоклітинних механізмів нейроретинопротекторної дії мелатоніну за експериментальної контузії ока можна віднести його антиексайтотоксичну і енергомодулювальну дії, антиоксидантну активність і спроможність нормалізувати обмін монооксиду азоту.

У дослідах на кролях з моделлю гострої тимчасової офтальмогіпертензії, яку створювали внутрішньошлунковим введенням води (100 мл/кг) встановлено, що внутрішньовенне застосування або інстиляції в око блокатора НМДА-рецепторів 1-адамантилетилокси-3-морфоліно-2-пропанолу гідрохлориду (адемол) на відміну від амантадину сульфату сприяє вірогідному зниженню внутрішньоочного тиску (ВОТ). Подібна офтальмогіпотензивна дія спостерігається і у тварин з незміненим офтальмотонусом. Зважаючи на нейроретинопротекторні та офтальмогіпотензивні властивості адемолу препарат є перспективним у терапії ішемічних захворювань сітківки та зорового нерва, особливо в умовах підвищеного ВОТ.

На моделі експериментального геморагічного інсульту (введення у попередньо катетеризований субарахноїдальний простір гепаринізованої аутокрові з розрахунку 0,1 мл/100 г) встановлено, що курсова внутрішньовенна 21-добова інфузійна терапія щурів із субарахноїдальним крововиливом 1,0 % розчином 1-адамантилетилокси-3-морфоліно-2-пропанол гідрохлориду (адемол) дозою 2 мг/кг, ефективніша, ніж німодипін (30 мкг/кг). У дослідних тварин це сприяє більш повноцінному регресу неврологічного дефіциту за шкалою stroke-index із помірного до легкого ступеня важкості при одночасному покращенні мнемотропної активності в тесті умовної реакції пасивного уникання, що вказує на притаманні адемолу нейропротекторні властивості. Разом з цим результати протокової цитофлоуметрії у гострому періоді модельного субарахноїдального крововиливу (4-та доба), терапія щурів розчином адемолу, як і референс-препаратом, призводить до зменшення у зоровій корі головного мозку відсотка нейронів, які мають ознаки фрагментації їхньої ядерної ДНК. Це свідчить на користь антиапоптотичного ефекту адемолу в умовах геморагічного інсульту. Зважаючи на виражені мнемотропні та антиапоптотичні властивості, його можна віднести до первинних нейропротекторів, і вважати перспективним для спрямованого гальмування ранніх механізмів, які призводять до клітинної смерті при інсульті у людини.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р698-29 + Р712.5-29 + Е60*732.12

Рубрики:

Статеві розлади у чоловіків

Фізіологія і патологія статевої і ендокринної функцій жіночого організму

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж16789 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто актуальну проблему фармакології - оптимізацію фармакотерапії порушень мозкового кровотоку шляхом застосування модулятора NMDA-peцепторів адемолу (1-адамантилетилокси-3-морфоліно-2-пропанолу гідрохлориду). З використанням моделей білатеральної каротидної оклюзії у щурів і гербел доведено, що адемол подібно до препарату-порівняння цитиколіну сприятливо впливає на внутрішньоклітинні ланки патобіохімічного каскаду в нейронах, корегує перебіг глутаматної ексайтотоксичності. Під час цього виявлено певні відмінності та переваги адемолу перед референс-препаратом. Визначено перспективи клінічного застосування адемолу як церебропротекторного засобу.